• Людина та Любов

    Людина – що то за істота? Кажуть, нібито вінець творіння. Та ж чим той вінець відрізняється від інших творінь? Одні кажуть, що розумом, інші – здатністю працювати. А мені здається, що найважливіша ознака людини – любов, любов до людей, до батьківщини: «Спершу було слово, і слово то було Любов».



    Що таке любов? Чому так багато говорять про це почуття? Чому у всі часи та всі народи про любов складали пісні і вірші? Чому саме любов надихала художників, скульпторів, музикантів на створення найбільших творів? Яке чаклунство приховано у цьому відчутті? Йдуть роки, біжать століття, а людина марно намагається осягнути таємницю любові, пояснити її магічний вплив на життя, долі і душі людей.
    А любов – це повага, це турбота, це молитва до того і за того, кого любиш.
    Любов – це найпрекрасніше почуття, яке може тільки виникнути в житті людини. Ці почуття – пробудження всього чудового в живій душі. Немає у світі такої людини, яка б не відчула ці почуття на протязі всього життя. Без почуття любові ніколи не буде життя (нового) на землі. Це святе, перед нім ніхто не встоїть.
    Кохання - чисте і світле почуття людини. Якщо вона пережила це почуття, то по-справжньому щаслива.

    «Людина створена для щастя, як птах для польоту», - писав В.Короленко

    Щастя. Яке воно, де його шукати? Це відчуття завжди сповіщає про себе спокоєм і незвичайним хвилюванням серця. Кожний уявляє птаха щастя по-різному.
    У чому щастя людини? Говорять, що це багатство, у якій мірі це правда. Але не завжди багата людина є щасливою. Зовсім інакше говорять інші – вони вважають, що щастя людини залежить від її працьовитості. Чим більше людина працює на користь собі та іншим, тим щасливіша вона. Треті стверджують, що щастя людини – у її моральній красі.
    Все минає у цьому житті. Минає життя, спливає кудись у безвість, молодість перетворюється на старість. Приходять і уходять люди. Повільно, але впевненою ходою крокує історія. А старими залишається тільки найголовніші загальнолюдські ідеали. Їх зовсім небагато, але саме на них тримається світ. Одна з таких вічних цінностей – правда. Звичайно не кожний її приймає, бо не хоче почути про себе правдиве, нічим не прикрашене слово, не бажає розлучитися з маскою, яку носив усе життя. Тому у всі часи, у всі століття правду хоча й поважали, але не любили. Їй не дозволяли з'являтися привселюдно, не пускали у світ. Але зараз можливо викласти усе не тільки на словах, але й на папірці. Демократичність зараз вважається найголовнішою в житті («Свобода слова»). Безстрашність і не караність заставляє людину поводитися не зовсім належно на публіці. Нецензурні вирази, які можна спостерігати не лише в житті, але і по телебаченню. Ці речі заставляють закривати вуха дітям практично через слово. Може радянська влада правильно робила, що не виносила все в народ? Та зберігала деяку таємність справ і почуттів... Чому люди так деградували, адже ми живемо в епоху нових технологій, відкритих можливостей і так далі. Що робиться в душі людській?
    Душа – вічна таємниця. Збагнути її – до цього прагнули здавна. Крім релігії, мабуть, лише літературі під силу. Тому письменники усіх часів і намагаються розплутати клубочок з переживань та почуттів людини, ім'я якому – душа. В одних вона схожа на витоптане поле, а в інших – сягає неба.
    Але як не крути, в душі любов. І якщо її там немає - те немає і самої людини. Він повинен хоча б любити себе, не говорячи вже про ближнього!

    Невесело на свете жить,
    Коль сердцу некого любить.

    Т. Г. Шевченко

    А французький письменник Оноре де Бальзак сказав якось, що «мы признаем человеком только того, чья душа мечтает в любви настолько же о духовном наслаждении, как и о телесном удовольствии».
    І мені здається, що відчуття любові взагалі можливо лише для людини з великою і чистою душею. Яку людину можна вважати людиною з великої букви? Я думаю, того, хто прагне до гармонії і цінує прекрасне. А що може бути прекрасніше за дійсну любов?! Любові, яка полягає не лише в природному потягу, яка не зосереджена на одній лише зовнішній красі. Як сказав колись Джордано Бруно, «лише убогий, грубий і брудний розум» може займати себе лише фізичними проявами любові. Справжня ж людина і любить по-справжньому: піднесено, чуйно, ніжно і пристрасно. Такої людини не страхають жодні перешкоди, навпаки, долаючи складнощі і перешкоди, він підноситься духовно. Для людини, здатної любити всім серцем, відкривається новий, невідомий світ — світ, який щодня цікавий, неповторюваний і прекрасний. Не випадково Стендаль стверджував, що половина життя, і притому прекрасна половина, залишається прихованою для людини, що не любила з пристрастю.
    Справжня людина — це людина, яка здатна на головні відчуття: дружбу, співчуття, пошану, вірність і, звичайно ж, любов. Без уміння і прагнення переживати ці почуття така людина відчуває порожнечу в своєму серці, в своєму житті. Він немов позбавлений чогось важливого, без чого неможливе само існування. А коли в серці людини живе любов, тоді навіть в собі самому він здатний відкривати не відомі йому раніше багатства. Ці скарби — ніжність, чуйність, трепетна увага до ближнього, цілеспрямованість, здібність до повної самовіддачі і багато що інше, без чого людина не могла б називатися людиною.
    Любов прославляє. І можна з упевненістю сказати, що саме любов може стати мірилом людських якостей, мірилом цінності самої людини. Адже, як справедливо відмітив свого часу Ромен Роллан, «любов... стоїть рівно стільки, скільки коштує людина, яка її випробовує».
    В чистих душею, сильних і здорових духом людей любов чиста і благородна. За словами того ж Ромена Роллана, «любов, що розцвічує оперення птиць прекрасними фарбами, витягує з благородних душ все краще, що в них таїться. Бажаючи показати улюбленій істоті лише те, що його гідно, той, що любить звикається знаходити задоволення в думках і вчинках, що гармонують з прекрасним чином, створеним любов'ю. Джерело юності, в якому оновлюється душа, променистість сили і радості — ось що прекрасно і благородно, ось від чого поширюється серце».
    Звичайно, в кожного з нас любов різна — адже не схожі і ми всі на цьому світі. Але я упевнена, що жодна людина, коли він Людина, без любові на світі жити не може! Адже потреба в справжньому відчутті, заснованому не на капризі, не на швидкоплинному захопленні красою, не на примсі серця, а на щирості, пошані і преклонянні перед коханим, на прагненні жити його життям, його мріями, його надіями, ділити з ним горе і радість, — така потреба живе в кожному з нас.
    Комментарии 2 Комментарии
    1. Аватар для Pocahontas
      Причудово написано!!!Менi сподобалось. Любов – це найпрекрасніше почуття. Без почуття любові ніколи не буде життя.

      Скажи тому, кого любиш: "Прагну, щоб ти знав, наскільки важливий для мене. Я кохаю тебе!"
    1. Аватар для Юльчик
      мені також сподобались ці слова. написано "з душою"! справді, кожна людина постійно хоче кохати і бути коханою. напевно в нас самих це закладено з першим подихом, з першим поглядом на батьків))))))